СТАТУТ

 

Статут ЗДО - це установчий документ закладу. Він визначає його права та обов'язки, структуру, види і напрями діяльності, порядок управління, а також регулює відносини з іншими організаціями та громадянами.

 

ЛІЦЕНЗІЯ

 

ПРОЕКТНА ПОТУЖНІСТЬ,ФАКТИЧНА КІЛЬКІСТЬ

 

ОСІБ,

 

ЗДО "Вишенька" для дітей віком від 2 до 6 (7) років,проектна потужність складає 135 місць.

В дошкільному закладі діє 7 груп,які відвідує 184 дітей.

 

1 група  раннього віку (від 2 до 3 років)

2 групи молодшого дошкільного віку (від 3 до 4 років)

2 групи середнього дошкільного віку (від 4 до 5 років)

 

2 групи старшого дошкільного віку (від 5 до 6 років).

 

РІЧНИЙ ЗВІТ КЕРІВНИКА

 

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

 

«Булінг у дитячому садку»

     Булінг… Протягом усього свого життя кожна людина хоч раз стикалася з цією проблемою. Деякі стикалися з цим у дитинстві, дехто вже у свідомому віці. Як людина, яка випробувала це на собі, я можу з упевненістю сказати, що це дуже прикро. Найгірше, коли з цим стикається маленька дитина, не здатна, через свій вік, зрозуміти, чому це з ним сталося і як з цим боротися.

Щоб зрозуміти причини булінгу, потрібно звернутися до поняття «булінг»

   «Англійське слово «булінг» (bullying, від bully - хуліган, забіяка, задира, грубіян, ґвалтівник) позначає залякування, фізичний чи психологічний терор, спрямований на те щоб викликати в іншого страх і тим самим підкорити його собі. Застосовуються інші терміни, наприклад утиск, дискримінація, моббінг (що передбачає групові форми переслідування людини, і навіть цькування». [2]

   Булінг - це тривалий цілеспрямований процес психологічного чи фізичного утиску однією людиною іншою людиною. У перекладі– це цькування, образа, приниження. У проблемі жорстокого поводження у дитячому колективі приділяється особлива увага. Насильство в дитячому садку відрізняється від насильства у школі. У початковій школі насильство має груповий характер, а дитячому садку – це окремі діти. У дошкільнят при насильстві немає етапу попереднього обдумування.

    З раннього віку діти виявляють агресивну поведінку, починаючи з відстоювання можливості пограти у певну іграшку. У дитячому освітньому закладі протягом дня діти перебувають під наглядом, але агресія між дітьми навіть за високої зайнятості однаково проявляється часто. Вихователь і помічник вихователя найчастіше можуть зупинити, проговорити та призвести до перемир'я, але це лише тимчасово, до наступного інциденту.

   «У віці 5-7 років діти вже вміло практикують стратегії агресії, примирення, втручання у агресію за агресора чи жертви, і навіть маніпулюють поведінкою однолітків. Пов'язано це з формуванням соціальної ієрархії в дитсадку в процесі конкуренції за кращі іграшки, ігрове місце та вигідну роль у грі.

   Загалом, певний ступінь ситуативних ударів рукою, щипання та інших агресивних проявів у дітей дошкільного віку «вважається» нормальним і може бути проявом самоствердження. Однак якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо і систематично знаходити способи, щоб заподіяти шкоду або шкоду своїм «жертвам», аж до того, що сміятимуться з них, коли роблять свій злий вчинок».

Що ж притаманно булінгу? Давайте розберемося.

Для булінгу характерно наступне:

• Імпульсивність;

• Дратівливість;

• Неврівноваженість;

• Завищена самооцінка;

• Підвищена агресія;

• Відсутність комунікативних навичок за дотримання загальноприйнятих норм і правил;

• Схильність до брехні чи шахрайства.

   Діти дошкільного віку не розуміють до кінця своїх вчинків. Дитина не усвідомлює наслідків і відчуває провини. Виправданням насильства є невелика провина. Жорстока поведінка дошкільнят розходиться з їхніми словами. Жертвою цькування може стати будь-яка дитина, досить відрізнятися серед ровесників. Це можуть бути відмінності у зовнішності, і у поведінці».

Виділяють такі типи жертв булінгу:

• Пасивні

Щоб пасивній жертві спровокувати агресора, їй достатньо просто існувати. Пасивним людям важко висловлювати думки, почуття та бажання. А коли вони намагаються це зробити, то завжди використовують непряму самознижувальну форму. Вони не борці (ні на словах, ні на кулаках, а тому дозволяють іншим принижувати себе).

• Проактивні

Проактивним жертвам зазвичай бракує соціальних навичок: це дратує інших та приваблює агресорів. Як і пасивні жертви, ці люди не люблять боротися, а якщо вступають у протидію, то частіше безуспішно. На жаль, вони зазвичай самі провокують зіткнення, внаслідок чого спрямована на них агресія видається обґрунтованою. Проактивні жертви нерідко відчувають труднощі у навчанні – через дефіцит уваги чи гіперактивності, які дратують других «Необхідно знати: можна з дитинства носити окуляри або бути володарем ластовиння, але можуть постояти за себе. Діти підсвідомо бачать того, хто не здатний за себе постояти і не чинитиме опору.

Основними рисами дитини, яку легко придушувати, є:

• низька самооцінка,

• сором'язливість,

• полохливість,

• похмурість,

• апатичність,

• незацікавленість у тому, що відбувається навколо, відсутність хоча б одного близького друга серед однолітків, смиренне прийняття всього, що відбувається.

  Дошкільнята, які роблять булінг, не вміють співчувати і співпереживати, гіперактивні, агресивні, фізично перевершують своїх однолітків. Дитина, яка є лідером або хоче ним стати, відчуває вседозволеність через брак виховання або високий соціальний статус батьків.» 

Як же поводиться дитина, яка робить булінг:

• покарати;

• помститися;

• здивувати;

• вразити;

• розрядитись, «приколотися»;

• показати перевагу;

• спеціально принизити;

• залякати.

   У три роки діти починають один одного дражнити, а вже у п'ять шість років з'являються обзивалки. Причинами можуть бути спроби наслідувати дорослих для самоствердження і привернути до себе уваги. Таким чином дошкільнята виплескують свою агресію, із заздрощів, і для самозахисту діти обзиваються. Так іноді діти відчувають на міцність новачка групи. При цьому їм важливо, щоб у цей час були спостерігачі, що вони потім розкажуть. Вихователям необхідно виправити цю ситуацію у групі. Для цього необхідно провести з дошкільнятами гру «Обзивалки», але обзиватись один одного потрібно овочами чи фруктами. Наприклад, «Ти, Катя, капуста». Діти сміються, негатив, що накопичився, перетікає в позитивні емоції. Ця гра допоможе зняти напругу та виплеснути дитячу агресію. Батькам треба зрозуміти, що діти бере приклад з дорослих і необхідно стежити за своєю мовою та своєю поведінкою, щоб дитина не стала слівним агресором.

   Діти дошкільного віку схоплюють на льоту. Дуже часто батьки не враховують це, коли використовую у своїй промові лайливі слова. Їм кається, що дитина ще маленька і не розуміє сенс цих слів, але насправді у дитини відкладається в пам'яті нецензурна лексика, яку він використовує у спілкуванні з однолітками. Навчіть дитину бути толерантною до особливостей інших людей, читайте більше казки, там багато мудрості закладеної народом.

   Не рідкістю буває так, що дитину б'ють, штовхають, відбирають іграшки, виявляють по відношенню до неї агресію – це ще один вид дитячого цькування. Агресором виступають дошкільнята, впевнені в собі, що домінують і підпорядковують до себе інших, за сильними моральними та фізичними якостями, а жертвами виступають діти з низькою самооцінкою, дуже чутливі до стресів, нездатні постояти за себе. Поведінка батьків у таких ситуаціях проявляється по-різному: хтось вчить дитину відповідати агресією на агресію, хтось рекомендує давати здачі, хтось поспішає розібратися з кривдником самостійно, а хтось скаржиться вихователям, якщо інцидент стався у дитячому садку. Батькам, у такому разі, рекомендується спробувати розібратися в ситуації і, якщо дитину кривдять у дитячому садку, потрібно звертатися до вихователів або психолога. Можна з дитиною розіграти кілька ігрових ситуацій, що відбуваються в дитячому садку, як хлопці пустують. Що робить вихователь у цій ситуації? Що роблять інші діти у цей момент? А якщо вовк ображає їжачка, штовхає його, забирає іграшки і б'ється? Як це відбувається? Що робити їжачку? Подивіться під час гри за реакцією дитини.

   Не треба лаяти інших дітей, заступаючись за свою дитину. Це треба робити лише у виняткових випадках. Не можна лаяти дитину і змушувати дати здачі: якби вона це могла, то давно б зробив. Розбирання з батьками також малоефективні. Потрібно вчити свою дитину спілкуватися, знаходити компроміси в ситуаціях, що склалися. Дитячого цькування схильні діти відкинуті дитячим колективом. Це велика неприємність для дитини, а для її батьків трагедія. Батькам у такій ситуації хочеться допомогти, і позбавити самотності. У цьому випадку вихователю потрібно створити дружню атмосферу у дитячому колективі. Вихователь діє як арбітр у дитячому колективі, спостерігає за недозволеною поведінкою дітей. Усі діти звертають увагу до реакцію педагога. Необхідно, щоб педагоги припиняли фрази «Я не хочу грати з тобою», «Ми не дружимо з тобою» і не в якому случай не схвалювати ябедництво. Бувають діти інтроверти, які не потребують спілкування. У кожному даному випадку розбиратися окремо з педагогом.

   Батькам в даному випадку необхідно вивчити обстановку в групі, зібравши інформацію від вихователя та своєї дитини, а також інших батьків. Конфліктні ситуації ви можете обіграти вдома за допомогою вистави. Обігруючи ситуацію, ви навчите дитину знаходити правильні слова та правильно діяти. Найчастіше спілкуйтеся зі своєю дитиною. Запрошуйте у гості його однолітків. Ходіть на дитячі майданчики, нехай дитина частіше спілкується із дітьми. Дитині потрібно навчитися спілкуватися.

   Якщо діти не граються з дитиною, значить, можливо, проблема у ній. У різних колективах у дитини виникають такі самі проблеми. Якщо батьки зауважують, що складно дитині спілкуватися з дітьми, необхідно звернутися до психолога. Часто діти не вміють спілкуватися, не розвинені соціально-комунікативні навички. Основними причинами є – дитина сором'язлива, агресивна, зовні відрізняється від інших, розпещена, має порушення мови, проблеми в сім'ї.

   Тілесні приставання також є видом дитячого цькування. У дошкільнят показують свої інтимні місця, бувають спроби поцілунку. При цьому діти розгублені, відчувають шок і не завжди визнаються дорослим. Батькам у цій ситуації потрібно правильно реагувати, переводячи цю ситуацію жартома, не загострювати на цьому увагу, згладжувати ситуацію (для постраждалої дитини). З трьох до чотирьох з половиною років дитина виявляє інтерес до статевих органів. Вихователю необхідно обговорювати проблеми у відсутності дитини. Провести розмову з батьками винуватця. За наявності такої дитини педагог має м'яко, але наполегливо відважувати його від подібних дій, не зациклюючись на цьому. І не залишати дошкільнят без нагляду в туалеті та спальні. Інтерес зазвичай пропадає через півроку і так і спогади про це.

   Застосовувати такі ігри та вправи як «Кохання і злість», гра «Цар», вправа «Жартівливий лист», «Найбільш-самий», «Покажи ситуацію» дозволить знизити агресію та ворожу реакцію у дошкільнят.

   Допоможуть у оптимізації міжособистісних відносин. Формують правильно реагувати у конфліктній ситуації. Виховують толерантність та емпатію. А також ці ігри та вправи допоможуть при профілактиці булінгу у дитячому колективі. Якщо залишити все без контролю та належної уваги, то цькування жертви та її приниження не припиняться, а лише посилюватимуться. Вирішена проблема цькування на ранніх стадіях, дозволить уберегти психіку дитини та мати мінімум наслідків. Тому, чи то дитина в ролі жертви чи нападаючого – це потрібно негайно припинити і не допускати подальшого розвитку проблеми. Проігнорувавши скаргу дитини, ви ризикуєте ніколи не дізнатися про причини та обставини того, що сталося з вашою дитиною.

 

 

«Мобінг та булінг:

причини та рекомендації для батьків»

   У кожного в дитинстві було щось подібне : не дружили, ігнорували, били, обзивали, ображали. І кожен проносить ці спогади через все життя і всією душею бажає захистити свою дитину від дитячого цькування.

   Нещодавно в суспільстві з'явилися такі поняття, як мобінг і булінг . Все це - види дитячого цькування, причому стосуються як підлітків і школярів, так і дітей віком до 7 років.

  Мобінг  - це вороже ставлення одного або декількох дітей проти дитини, що систематично повторюється.

 Булінг  - поняття жорсткіше. Воно має на увазі задоволення, яке отримують діти, що застосовують силу проти дитини. Іншими словами, знущання, лайки, доноси - це мобінг , а застосування сили, виривання з рук іграшок, нав'язливий тілесний контакт - це булінг . Слова іноземні, а явище все те саме. І воно може виникнути у будь-якому дошкільному колективі. До цього треба бути готовими та діяти правильно.

«Плакса, вакса, гуталін, проковтнув горілий млинець» 

Вербальна агресія — дражнилки, обзивалки, доноси, бойкоти, ситуації, коли дитину «підставляють» інші діти — це актуально для колективу, де вік дітей — від 3 років. І це зовсім не говорить про те, що «жертва» дійсно якась не така, адже діти можуть влаштувати цькування з різних причин: від нудьги, від напруги всередині колективу, від того, що «потенційна жертва» не схожа на них, бо це новенький чи худий, товстий, в окулярах, іншій національності, без стільникового телефону — не передбачаєш. Зазвичай психологи радять батькам пояснювати дитині , що :

• У кожного є свої недоліки у зовнішності, але це не заважає людині вирости успішною та щасливою. Дуже допомагає у таких випадках перегляд фотографій знаменитих і великих людей : сотні з них теж були товстими чи худими, носили окуляри, та й національність у всіх абсолютно різна. А стали знаменитими та успішними.

• Потрібно відключати емоції, менше реагувати та давати відсіч. Чи не кулаками, а фразами. Варіанти таких безпрограшних фраз : «Сумно. Придумайте щось новеньке» , «Я так радий, що вам весело» , «Та я знаю, що тобі подобається так говорити »— дано в книзі Людмили Петрановської «Що робити, якщо». .

• Любити дитину. Ніщо не вселяє впевненість малюкові так, як любов батьків .

   Зазвичай діти починають дражнити після 3 років, але усвідомлено обзивають до 5-6 років. Причини — не лише наслідування дорослим, а й привернення до себе уваги чи самоствердження, прояв бунту. Діти таким чином можуть виплескувати агресію, можуть обзиватися із заздрощів, через ворожість, для самозахисту і т. д. У будь-якому випадку це говорить про те, що у дитини далеко не все гаразд. Дуже часто діти відчувають таким чином міцність новачків у дитячому колективі. Їм важливо, щоби при цьому були глядачі, які потім усім про це розкажуть.

   Як можна виправити ситуацію у колективі? У дитячому садку можна грати з дітьми у гру «Обзивалки» — «обзиваємо» один одного по колу, наприклад, овочами : «Ти, Маша, редиска!» , "А ти, Петре, капустка!" Діти регочуть, негативна енергія перетворюється на позитивне русло. Потім зазвичай говоримо один одному компліменти : Ти, Олю, троянда! і т. д. Ця гра допомагає зняти вербальну агресію, виплеснути гнів у прийнятній формі.

   Щоб ваша дитина не стала вербальним агресором, важливо вдома стежити за собою, за своєю мовою, пам'ятати, що діти — наше дзеркало. Часто дорослі не помічають, як виявляють нетерпимість до особливостей інших людей, використовують у своїй промові лайливі слова. Їм може здаватися, що дитина не чує або ще не розуміє, про що йдеться, а тим часом вона все схоплює на льоту і потім демонструє в дитячому колективі. Вчіть дитину бути терплячою до особливостей інших людей, читайте казки, там багато народної мудрості. Особливо корисні терапевтичні казки.

«Він мене б'є!»

   Ще один вид дитячого цькування — агресія, коли дитину штовхають, роблять підніжки, відбирають іграшки, б'ють. Причому зазвичай агресори - це діти, впевнені в собі, схильні до домінування та підпорядкування інших, сильні морально і фізично, а жертви - навпаки, хлопці, невпевнені в собі, чутливі до стресів, нездатні чинити опір і не вміють постояти за себе. Батьки в таких ситуаціях поводяться по-різному : хтось вчить давати здачу, хтось біжить розбиратися з самим кривдником або його батьками , а хтось скаржиться вихователям чи завідувачам, якщо конфлікт відбувається у дитячому садку. Якщо вашу дитину кривдять у саду, то найкраще звернутися до вихователя чи психолога, спробувати розібратися у ситуації. Можна пограти з дитиною в дитячий садок, розіграти за допомогою іграшок кілька ситуацій, коли тнеслухняні «малюки» пустують. Як діє у цьому випадку вихователь? А інші діти що роблять? А якщо ведмежа ображає зайчика, штовхає його, забирає іграшки і б'ється? Як це відбувається? Що робити зайчику? Подивіться під час гри за реакцією дитини. Не варто влаштовувати розбирання з дітьми, намагаючись захистити свою дитину. Це можна зробити лише у крайньому випадку. Не треба лаяти дитину і змушувати дати здачі : якби вона це могла, то давно б зробив. Розбирання з батьками також малоефективні — у нас у дитячому садку був випадок такого розбирання між двома татами, який закінчився бійкою між ними. Потрібно вчити свою дитину спілкуватися, знаходити компроміс.

Допустимо такий варіант : вчити дитину давати здачу, але тільки якщо її вдарили. Пояснювати, наприклад, так : «Якщо тебе вдарять, то ти можеш вдарити у відповідь. В інших ситуаціях ти жодним чином своєї агресії не виявляй!» Врахуйте, тому що у дошкільнят погано розвинена довільність, вони не можуть розрахувати силу удару та визначити наслідки вчинків.

«Зі мною ніхто не товаришує»

  Бути ізгоєм у колективі означає теж піддатися дитячому цькуванню. Адже це справжня трагедія для дитини, а для батьків проблема . Так і хочеться захистити свою дитину, допомогти їй, захистити від самотності. У цьому випадку важливо :

• Зібрати інформацію про ситуацію в групі. Це можна зробити, поговоривши з самим малюком, з вихователем, іншими батьками .

• Програти конфлікт удома. Це можна зробити за допомогою лялькового театру. Розіграйте домашню виставу і навчіть дитину підбирати потрібні слова та правильно діяти.

• Давайте малюкові більше спілкуватися. Ходіть у гості з дитиною, запрошуйте додому її однолітків. Малюкові дуже важливо навчитися спілкуватися.

   Якщо з дитиною не хочуть грати, можливо проблема в дитині. Якщо в різних колективах виникають схожі проблеми, батьки помічають , що малюку складно контактувати з дітьми, слід звернутися до психолога. Часто діти не вміють спілкуватись, у них не розвинені соціально-комунікативні навички. Причини різні — сором'язлива дитина, агресивна, зовні відрізняється від інших, розбещена, проблеми з мовою, проблеми в сім'ї і т.д.

   Нещодавно був випадок : хлопчик у підготовчій групі категорично не хотів ходити до саду. Плакав, упирався (його нещодавно перевели до нової групи) . Виявилося, що ніхто не хоче грати з ним. Причини наступні — він чекав на ініціативи від інших хлопців, сам себе ніяк не проявляв, завжди був похмурим і сумним, пасивним. Діти спочатку підходили із пропозицією дружити, а потім перестали. Було проведено групову та індивідуальну роботу, і поступово все налагодилося.

   Можливо, вихователь неспроможна сформувати дружню атмосферу групи. Вихователь зазвичай виступає арбітром у колективі, стежить за неприпустимою поведінкою. Всі діти чекають на реакцію вихователя. Важливо, щоб вихователі припиняли фрази "Ми з тобою не граємо" , "Я з тобою не дружу" , не заохочували ябідництво. Звичайно, бувають діти, які не особливо потребують компанії, наприклад, інтроверти. Тут потрібно розбиратися разом із дорослими у кожному індивідуальному випадку.

"Поцілуй мене!"

   Ще один вид дитячого цькування - тілесні приставання. Затиснути в кутку, показати інтимні місця, поцілувати - все це також бувають у дошкільнят. Самі діти відчувають при цьому розгубленість, шок і можуть навіть зізнатися дорослим. А якщо зізнаються, то й самі дорослі в сильному емоційному стресі можуть наламати дров : відреагувати криком та лайкою, влаштувати скандал і навіть забрати дитину з дитячого колективу. Інтерес до статевих органів у дошкільнят високий, особливо в дітей віком 3-4,5 років. Якщо сталося подібне, батьки , не загострюйте ситуацію в очах дитини, перекладайте все жартома, згладжуйте ситуацію (для постраждалої дитини) . Обговорювати цю проблему треба лише за відсутності малюка! Насамперед працювати з батьками винуватця . Якщо у групі є дитина, яка пристає до інших дітей, вихователь повинен м'яко, але наполегливо відважувати його від подібних дій, не зациклюючи на цьому. Він повинен розмовляти з батьками , не залишати дітей без нагляду в туалеті та спальні. Зазвичай минає півроку, і інтерес пропадає, як, утім, і спогади про це.

   А ситуацій тілесних докучань дуже багато. Буває, коли мила дівчинка з благополучної родини не може заснути без мастурбації. Або коли дитина п'яти років роздягається у спальні та імітує секс. Був випадок, коли хлопчик навмисно систематично писав інших хлопчиків. Для запобігання таким ситуаціям дуже важливо контролювати доступну дитині інформацію по телевізору та в інтернеті. Наразі йде тотальна розпуста дітей. На думку психологів, кожна дитина сьогодні зазнає так званого «неконтактного» насильства під час перегляду відвертих сцен у фільмах, що йдуть у телевізійний прайм-тайм, та й просто під час перегляду низькопробних гумористичних програм.

   Отже, мобінг і булінг - сьогодні поняття , поширені в дитячому суспільстві. Але в наших руках, батьків, педагогів, допомогти малюкам впоратися з цими проблемами та перемогти дитяче цькування.

 

МОВА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 

 

Мова освітнього процесу в ЗДО – українська.

Адміністрація закладу дошкільної освіти забезпечує:

• ознайомлення новоприбулих педагогічних працівників з нормативно-правовими та розпорядчими документами з питань розвитку та впровадження державної мови;
• ведення всієї номенклатури справ у ЗДО українською мовою.

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про освіту»

Стаття 7. Мова освіти

1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

2. Заклади освіти забезпечують обов’язкове вивчення державної мови, зокрема заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти – в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови. Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, іноземцям та особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної мови.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

4. У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами – державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

5. За бажанням здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови корінного народу, національної меншини України як окремої дисципліни.

6. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів освіти, у яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.

7. Особливості використання мов в окремих видах та на окремих рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

Закон України "Про освіту" - wym-1671875831796